Субота, 05.12.2020, 13:31
Вітаю Вас, Гість

 

До дитячого садка з радістю

Адаптаційний період – серйозне випробування для малюків 2-3 років життя. Усі малюки адаптуються до умов дитячого садка по-різному. Хтось легше, а хтось складніше. Хтось швидко, а в декого адаптація розтягується майже на півроку. 

Рекомендації батькам щодо адаптації дитини до умов дитячого садка:

  • Готуйте дитину до спілкування з іншими дітьми й дорослими: відвідуйте з малюком  дитячі парки та майданчики,  привчайте до гри в пісочницях..
  •  Дізнайтеся, який розпорядок дня у групі, і наблизьте режим дитини вдома до розпорядку дня в групі.
  • Розкажіть дитинці, що позитивного є в дитячому садку (нові товариші, багато іграшок тощо). Важливо, щоб малюк не боявся, — тоді йому легше звикати. У жодному випадку не погрожуйте дитячим садком як покаранням за дитячі огріхи, а також за його неслухняність.
  • Дізнайтеся, можливо, в цей садок ходять діти ваших сусідів або знайомих. Адаптація пройде легше, якщо в групі дитини є знайомі ровесники, з якими вона раніше гралася вдома або надворі.
  •  Відвідайте дитячий садок у той час, коли діти на прогулянці, познайомте свого малюка з вихователькою та дітьми.
  •  Готуйте вашу дитину до тимчасової розлуки з вами, дайте їй зрозуміти, що це неминуче тільки тому, що вона вже велика. Налаштуйте її на позитив.
  • Кажіть малюку, що це дуже добре, що він доріс до дитсадка і став таким великим.
  •  Не віддавайте дитину в ЗДО у розпал кризи трьох років.
  •   Не обговорюйте при дитині проблем, пов’язаних із дитячим садком.

 

 Як батькам визначити готовність дитини до дитячого садка:

  •  Удома дитина почала нудьгувати, не може знайти собі заняття. Можливо, дитині час відкривати щось нове, цікаве, незнайоме.
  • На прогулянці малюк сам підходить до дітей на майданчику, намагається вступити в контакт. Він не просто забирає іграшку в свого «колеги», а «залагоджує» конфлікт словами: «Це моє!».
  • Маля здатне кілька годин на день перебувати без мами.
  •  Дитина може розбірливо сказати про свої потреби.
  •  Малюк уже доволі спритний, уміє самостійно їсти й пережовувати, миє руки й умивається, одягає і скидає з себе основні предмети одягу.

         Нові умови можуть стати для малюка надто сильним подразником, скувати його самостійність та ініціативу. Батькам слід говорити про вступ до дитячого садка як про подію радісну й очікувану, демонструючи малюкові впевненість і віру в добрий перебіг подій. Адже діти переймаються настроєм батьків, і надалі емоційний стан малюка визначатиме перебіг усього перебування протягом дня в дитсадку.

 

 

 

ЧИ ЗНАЄТЕ ВИ СВОЮ ДИТИНУ?

 

Кожна дитина з перших днів життя має індивідуальний темперамент, який практично неможливо змінити.

Уроджений темперамент людини видно в усьому: у швидкості її ми­слення, темпі мовлення, у міміці, рухах, манері спілкування тощо. Саме тем­перамент обумовлює швидкість і силу реакції нервової системи на різного роду подразники: на інтонацію матері, мокрі пелюшки, почуття голоду, біль у шлунку, власні бажання тощо. Згодом коло цих подразників розши­рюється.

Дитина-меланхолік

       У поведінці меланхоліка багато незрозумілого, але це пояснюється його внутрішнім світом. Коли він не грає, то стає замисленим і сумним. Якщо турбується, то плаче довго і гірко. Досить важко включається в ігри інших дітей, але, здолавши себе, здатний відчувати радість і задоволення. Лякається чужих людей, але з тими, кого знає і любить,— добрий, від­критий і довірливий. Часто занадто розсудливий, поводиться і міркує, як «маленький дорослий».

Меланхолік любить усамітнюватися, не грає в «грубі» ігри. Розбір­ливий в їжі, швидко втомлюється, важко переключається на інший вид діяльності. Засинає пізно, в ліжку любить міркувати і фантазувати. Вранці прокидається в похмурому настрої. Любить тепло, боїться спорту.

Така дитина потребує багато турботи і розуміння. Батьки й педагоги повинні знати, що наголошення на багатьох проблемах є неприйнятним для дитини-меланхоліка, оскільки вона довго фіксується на цьому і пере­живає. У дитини повинна бути людина (батько, бабуся, дідусь, сестра), зрештою, домашня тварина, якій вона могла би довіритися повністю, щоб отримувати від неї тепло та увагу.

Дитина-меланхолік замкнена, нерішуча й дуже недовірлива. Вона рідко виявляє приємні емоції. Ця дитина природжений песиміст і по­стійно чимось незадоволена. Часто ниє, пхикає або кричить на повний голос. Меланхолік постійно вимагає уваги до своєї персони і проявляє невдоволення, якщо його просять пограти самостійно. Дитина-меланхолік не любить нововведень. Зміну режиму дня, появу в її оточенні нових людей і навіть нову їжу вона сприймає насторожено. їй потрібен час, щоб звикнути до змін і прийняти їх як належне. Вона важко засвоює нову інфор­мацію. Із дітьми-меланхоліками можливі проблеми, на них не можна тис­нути і домагатися чого-небудь силоміць. Будь-які категоричні звертання і негативні оцінки провокують зниження активності, зводять нанівець і без того мляві дії з їхнього боку. Треба обговорювати майбутні події, акценту­ючи увагу на позитивних сторонах, зацікавлювати дитину майбутніми змі­нами. У спільних заняттях краще використовувати малювання, ліплення, конструювання, м'які ігри, не пропонуючи змагання.

Дитина-флегматик

     Повільний мовчун, гладенький, спокійний. Любить декілька іграшок, мало фантазує, грає спокійно, нешумно. Мало рухається, полюбляє поспати, засинає легко, встає пізно, їсть багато, в їжі нерозбірливий. Ретельно складає іграшки, одяг, любить порядок і добротність в усьому: п'є лише зі своєї чаш­ки, їсть лише своєю ложкою, в садку грає своєю іграшкою. Якщо щось не так, може домагатися свого з майже холеричною енергією. Розмовляє повільно, з паузами, терпіти не може ігри, де треба виявляти прудкість, вправність. Це «надійна» дитина, слухняна й пунктуальна. Самостійно ухвалювати рішення флегматикові важко, тому він спокійно віддає право вибору іншо­му. Знає багато віршів і пісень, нового не любить, але із задоволенням при­гадує вже відоме. Він схоплює і запам'ятовує нові правила та інформацію повільно, але надовго, рідко помиляється.

З такою дитиною батьки зазвичай не знають проблем. Вона вміє грати сама, рідко влаштовує батькам істерики і практично не вимагає до себе уваги. Дитина-флегматик завжди стримана і розсудлива. Вона рідко про­являє зацікавленість й ініціативу. Створюється враження, що вона пливе за течією. Флегматик полюбляє спокійні ігри і прагне завжди триматися в тіні. Він довго адаптується до нових умов, але відкрито не виражає своїх емоцій. Флегматик не плаче і не вередує. Але він не менше, ніж інші дітла­хи, потребує уваги. Зазвичай батьків непокоїть знебарвленість емоційного світу дитини, деяка байдужість і нездатність співпереживати.

У заняттях з флегматиком рекомендуються вправи на розвиток творчої фантазії, заняття музикою, вишиванням, ліпленням, малюванням. Дитину потрібно загартовувати, квапити під час їжі, не давати багато солодкого. Під час гри не слід залишати дитину на самоті, потрібно частіше спону­кати її до дії, зацікавлювати. Проте не варто настирливо проявляти свою любов до дитини-флегматика. Навпаки, байдужість дорослого діятиме на неї таким чином, що вона прагнутиме до подолання власної байдужості, завоювання любові, особливо якщо це батьки чи симпатичний одноліток.

Дитина-холерик

Спокійною цю дитину ніяк не назвеш. Вона легко збуджується і довго не може заспокоїтися. Холерик віддає перевагу галасливим іграм, пусто­щам і постійно потребує глядачів. Із раннього дитинства він уміє працю­вати на публіку. Холерик часто провокує конфліктні ситуації. Він легко звикає до нових людей і нової обстановки, але всі непередбачені ситуації сприймає дуже гостро. Він швидко схоплює нову інформацію і так само швидко її забуває. Дитина завжди знає, чого хоче. Вона наполеглива, рішуча, хоробра. Їй подобається ризик, відчайдушні історії та пригоди. Не схильна до компромісу, не прислухається до думки інших. Вона над­мірно самостійна, запальна й агресивна. В її поведінці багато що залежить від волі: багато чого може досягти сама, не звертаючи уваги на синці та подряпини. Спить мало, прокидається рано. В їжі нерозбірлива, любить «хапати шматки». В її вчинках часто відсутній елемент обмірковування, вона імпульсивна, схильна до спалахів гніву, але потім може принишкнути і стати «золотою дитиною». Грає в грубі, поривчасті ігри, часто конфліктує з однолітками.

У спілкуванні з дитиною-холериком необхідно бути терплячим і спо­кійним. Адаптуючись до нових умов, холерик проявлятиме ще більшу активність і задирливість таким чином він намагається зняти нервове збудження. Під час занять з холериками рекомендуються рухливі ігри, змагання, спортивні вправи, корисні плавання, стрибки на батуті, ритміч­ні танці. Такій дитині потрібен великий життєвий простір, тому доцільно організовувати з нею виїзди на природу, походи. Висловлювати якісь зауваження дитині краще після того, як вона заспокоїться, можливо, навіть через день, завжди пояснюючи наслідки її вчинку. У жодному разі не слід соромити дитину при інших дітях! Можливо, вона і сама хотіла би навчитися тримати себе в руках, тому зрозумійте її та допоможіть!

Не лайте дитину за її пустотливість. Вона й сама розуміє, що поводить­ся неправильно, але нічого не може із собою зробити. Завдання педагогів і батьків скерувати енергію дитини, що б'є через край, у мирне русло.

Дитина-сангвінік

Така дитина вертка і рухлива. Сльози з'являються миттєво, але вона швидко втішається та переключається з одного заняття на інше. Батьків часто непокоїть її незібраність, неуважність, несерйозність, неакурат­ність, але, попри все, дитина приємна в спілкуванні, заводій, вигадник, фантазер. Засинає легко і швидко, так само легко і рано прокидається. В іграх любить лазити, повзати, розгойдуватися, бігати. Бути непо­стійним не вада, а властивість сангвініка. Такі діти миролюбні, не пам'ятають зла, добрі та нежадібні. Дитина-сангвінік весела, життєрадіс­на, спритна й товариська. Ігри і повсякденне життя цієї дитини повинні бути рухливими, вимоги до спокою врівноваженості треба узгоджувати з особливостями її темпераменту. Дитина-сангвінік  може навчитися утримувати увагу з допомогою дорослого, якщо дорослий приділяє їй багато уваги під час спільних занять.

Дитина-сангвінік виявляє величезну цікавість  до всього , що її оточує. Вона чудово сходиться з однолітками, швидко адаптується в незнайомому місці й миттєво засвоює нову інформацію. Її жвава мова рясніє новими словами і супроводжується імпульсивними жестами. Дитина-сангвінік швидко забуває образу. Сангвініки — природжені лідери і заводії. Однак, захопившись якою не будь справою, не можуть правильно розрахувати сили, тому швидко втомлюються і часто припиняють набридлі заняття, змінюють на інші. Ліплення, малювання, розвивальні ігри підуть дитині на користь.

Таким чином, темперамент — передусім те, що дано природою, а природа, як відомо, рідко помиляється. У кожному типі темпераменту є багато позитивного, у кожної дитини є запас якостей і властивостей, що допомагають їй зберегти свою індивідуальність і неповторність, своє власне «Я».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Особливості дітей з різними півкульним домінуванням.

Всі батьки бажають, щоб їхня дитина була здорова, розумна, і просто щаслива. Але не всі розуміють, що для отримання бажаного результату, треба прикласти чимало зусиль. Дитину не достатньо просто любити, про неї треба піклуватися, спостерігати за нею, щоб помітити і розвинути позитивні риси і вчасно позбутися негативних. На жаль, є деякі батьки, які через свою необізнаність, таку індивідуальну особливість своєї дитини - як ліворукість, відносять до негативних якостей. І для того, щоб вони змогли змінити свою думку, своє відношення до цього питання та допомогти дитині не комплексуючи зайняти рівноправне місце серед правшів, направлена ця інформація і поради.

Лівші та правші відрізняються одні від одних не лише фізично, а й психологічно. Нервові волокна від кори головного мозку перехрещуються: ті, що йдуть із правого боку, в основному переходять на ліву половину тулуба, і навпаки. Тому в тих, хто має домінантну ліву півкулю мозку, краще функціонує права сторона, а праву - ліва. Ті, в кого домінує ліва півкуля мозку, - правші, а ті, в кого переважає права півкуля, - лівші.

Щодо відмінностей між лівшами і правшами є такий нюанс: ліва півкуля мозку, що домінує у правші, трохи більше відповідає за схильність до точних наук, а права (домінує у лівші) - за художньо - літературні здібності. Правші схильні до абстрагування та узагальнення, в них переважає слухове сприйняття та довільна пам'ять. Для того, щоб такі діти успішно навчались, необхідно дотримуватись наступних умов: абстрактний, поступовий виклад інформації, аналіз деталей, неодноразове повторення матеріалу, тиша на занятті, робота самостійно. Для них в школі важливим буде навіть колір дошки та крейди: темний фон та світла крейда, класична посадка за шкільними партами.

Ліворукі нерідко відрізняються яскравою індивідуальністю, артистичними здібностями, дуже добре виявляють себе в мистецтві, театральній діяльності та спорті. Вважається, що лівші більш прихильні до гуманітарних наук, а правші - до точних. Лівші більш мрійливі і часто гостріше сприймають проблеми; мислять образами, швидше проникають у глиб проблеми, пошук рішень ведуть інтуїтивно, а не вивчають її послідовно, по частинам, як правші. Ліворукі часто відрізняються яскравою індивідуальністю, акторськими здібностями, дуже добре проявляють себе в мистецтві. Переважає в таких дітей візуальне сприйняття, швидке опрацювання інформації, мимовільна пам'ять. Умови для успішної учбової діяльності: творчі конкретні завдання, експерименти, музичний супровід, мовний ритм, робота в групах, соціальна значимість діяльності, в колективі такі діти бажають лідирувати. Для кращого сприйняття інформації дошка має бути світлою, крейда - темною, робота в півколі (колі).

До п'яти відсотків дітей від народження однаково добре можуть володіти лівою і правою руками. Вони однаково схильні як до точних, так і до гуманітарних наук. Заздалегідь визначити, буде малюк лівша чи правша, неможливо.

Ліворукість чи праворукість встановлюється у дитини до чотирьох років. Саме в цей час батьки повинні визначити, чи ліворука їхня дитина?

Для цього пропонуються завдання, під час виконання яких дорослий сідає навпроти дитини (краще за столом), але не збоку. Обстановка має бути спокійна, доброзичлива, всі приладдя, посібники, предмети треба покласти перед дитиною на середину столу на рівній відстані від правої та лівої руки.

Перше завдання — малювання. Покладіть перед дитиною аркуш паперу й олівець (фломастер) і запропонуйте їй намалювати те, що вона хоче (або вміє). Не підганяйте дитину. Після того, як вона закінчить, попросіть намалювати те ж саме другою рукою. Часто діти відмовляються: "Я не вмію", "У мене не вийде". Можете її заспокоїти: "Я знаю, що важко намалювати такий само малюнок правою (лівою) рукою, але ти постарайся", підбадьорити, що вона робить усе правильно. У цьому завданні враховується не тільки те, якою рукою дитина працює, а й якість виконаного малюнка.

Друге завдання відкриття невеличкої коробочки, наприклад, сірників. Дитині пропонується кілька коробочок (можна пофарбувати їх у різні кольори або обклеїти кольоровим папером). Завдання: "Знайди сірник у одній із коробочок". Ведучою вважатиметься та рука, яка робить активні рухи: закриває, відкриває, виймає сірник.

Третє завдання будування колодязя з сірників. Ведуча та рука, якою активніше виконуються всі дії.

Четверте завдання - гра у м'яча. Потрібен невеликий (тенісний) м'ячик, який можна кидати та ловити однією рукою. М'яч кладуть на стіл прямо перед дитиною, і ви просите її якомога точніше кинути його в якусь, наперед намічену, ціль кілька разів. Ведуча та рука, якою дитина кидає м'яч.

П'яте завдання вирізати ножицями по контуру малюнок на будь-якій листівці (квітку, машину .). Ведуча та рука, якою дитина тримає ножиці. Але буває так, що дитина погано володіє ножицями: вона просто тримає їх і активніше працює (повертає листівку) іншою рукою. В цьому разі спробуйте запропонувати їй взяти ножиці в другу руку й оцініть, якою рукою завдання виконується краще.

Шосте завдання нанизування бісеру, намистинок або ґудзиків на голку з ниткою. Ведучою вважається та рука, яка виконує активний рух, незалежно від того, в якій руці голка. Активний рух може здійснювати як рука з голкою, так і рука, що тримає та нанизує намистинку чи ґудзик на голку.

Сьоме завдання виконання обертального руху під час відкручування і закручування кришечок на пляшках. Пропонують 2—3 пляшки з кришечками, які закручуються (від кремів, ліків з широкою кришкою). Ве­дуча та рука, яка здійснює активні рухи (крутить кришку або пляшечку).

Восьме завдання — розв'язування вузликів. Попередньо потрібно легенько зав'язати кілька вузликів (на невеличкій відстані) на мотузці середньої товщини. Ведуча рука та, яка розв'язує вузлик.

Дев'яте завдання — "Збудуй з кубиків дім, машину, фортецю тощо ". В цьому завданні ведучу руку оцінити складніше, ніж у попередніх, оскільки цей вид роботи діти виконують найчастіше обома руками. Тому не підганяйте дитину, а спостерігайте, якою рукою вона частіше бере, складає, поправляє кубики.

Ліворукою вважатиметься та дитина, у якої в графі "ліва рука" більше плюсів. Якщо дитина однаково добре володіє і правою, і лівою рукою, то вибір руки для письма визначатиметься не тільки тим, якою рукою вона малює і пише, а й тим, яка якість письма і малюнка.

Розуміння того, що син чи дочка - лівша, викликає сум'яття, яке виражається у питанні: "А на скільки це нормально?" Проблеми, які з'являються у дітей, звичайно ж, турбують батьків, у них виникає маса переживань: як же дитина-лівша буде розвиватися, як у неї складуться справи у школі? І здається, що приводів для песимізму дуже багато. І дуже часто вони сприймають ліворукість як причину усіх бід. Батьки не звертаються до спеціальної літератури, не йдуть до спеціалістів, а просто роблять поспішний висновок, який їм здається найбільш сприйнятливим. Як сказала одна мама: "А яких успіхів, власне, ви від нього чекаєте? Він же лівша".

Така позиція помилкова і несприятлива для розвитку дитини. Виходить, що ми завчасно прирікаємо її на невдачу у грі, навчанні, роботі. Тільки через те, що лівшів приблизно 10% від загального числа людей, ми вважаємо їх ледве не ненормальними чи якимись неповноцінними. Кілька слів про "ліворукість" і "лівшість". Ліворукість визначає тільки ведучу руку, лівшість - комплексна характеристика. Адже крім руки у людини є ведуче око, ведуче вухо, ведуча нога.

У повсякденному житті, а тим більше при навчанні письма, важливим є питання ліворукості. Яке у людини ведуче око, як правило нікого не цікавить, доки вона не займається стрільбою. Те саме стосується і ноги. Якщо дитина не прийде у секцію легкої атлетики чи фігурного катання, вона все життя навіть не задумається над тим, яка нога у неї ведуча.

То чи можна вважати