Середа, 25.04.2018, 05:00
Вітаю Вас, Гість
ТРОЄ В ОДНОМУ ЧОВНІ

   Дитина і дитячий садок - тема непроста. Досить просто послухати розмови на дитячому майданчику, щоб зрозуміти це. І проблеми піднімаються найрізноманітніші - від того, в який садок краще піти, до конфліктів батьків з вихователями. Причому остання тема викликає величезне число відгуків "з обох сторін". Але ж для дитини на 3-4 роки її життя дитячий садок стає другою домівкою, в якій вона проводить більшу частину дня. І якщо ми, батьки, хочемо, щоб дитині в дитячому садку було добре і комфортно, необхідно вчитися вирішувати розбіжності і можливі конфлікти, адже на кону - душевне благополуччя наших дітей.
   Вихователь - це працівник дошкільного закладу, який не тільки безпосередньо відповідає за життя і здоров'я довірених йому дітей, а й здійснює освітню роботу відповідно до програми дитячого садка. Батьки - це "замовник", який приводить свою дитину в дитячий садок і хоче, щоб в ньому для його улюбленої (а, найчастіше, і єдиної дитини) були створені найсприятливіші умови. У батьків дитина одна (двоє, троє). У вихователя - в середньому 15-25. Комплектація групи, до речі, залежить від пори року, буває, що і близько 30. І це теж потрібно враховувати, тому що кількість персональної уваги до кожної дитини якраз пропорційна кількості дітей. І вихователь також зацікавлений в тому, щоб забезпечити дітям сприятливі умови, не забуваючи про свої освітні обов'язки.Так чому ж виникають конфлікти між батьками і вихователем? Протистояння батьків і вихователів, як і будь-який конфлікт, виникає через те, що хтось із сторін (найчастіше - вихователь) не виправдовує очікувань і уявлень іншої сторони про те "як має бути". Вам нагрубила продавець в магазині, ви можете просто перестати ходити в цей магазин. Поміняти ж садок, який відвідує ваша дитина і в якому вас щось не влаштовує, набагато складніше. Так само як і вихователь не може припинити спілкування з кимось із батьків тільки тому, що той поводиться некоректно. Тому конфлікти в садку можливі, причому налагоджувати взаємодію повинні обидві сторони, не стаючи в позицію винного і обвинуваченого, адже кінцева мета і для співробітників дитячого садка, і у батьків одна - здоров'я та розвиток дитини.
   Що найчастіше може стати приводом для непорозуміння і незадоволення?
   З боку батьків це:

  •      з дитиною мало займаються в садку;
  •     не створюють належних умов для зміцнення її здоров'я, мало (або занадто багато) гуляють, не провітрюють або занадто часто провітрюють групу, занадто легко (тепло) одягають;
  •      не можуть знайти підхід до дитини;
  •      використовують непедагогічні методи щодо дитини (моральні та фізичні покарання);
  •      погано стежать за дитиною (не витерли сопельки, не відразу змінили трусики, не переодягнули брудну футболку);
  •      дитину змушують їсти або, навпаки, не стежать, щоб вона все з'їдала;
  •      обмежують свободу дитини (одна мама скаржилася мені, що її дитину змушують під час тихої години лежати в ліжечку, вона думає, що вихователі повинні просто пограти з дитиною, якщо вона не хоче спати);
  •      часто карають і скаржаться на дитину, якщо її поведінка не влаштовує вихователів;
  •      не вживають заходів щодо гіперактивних і агресивних дітей, особливо якщо їх дитини укусили (що нерідко трапляється в яслах), вдарили, подряпали.

   І хоча це список далеко неповний, по ньому видно, що батьки пред'являють величезну кількість вимог до дитячого садка і вихователя в першу чергу, і найчастіше досить суперечливих. І це зрозуміло. У кожній сім'ї - своя виховна система, і що добре для однієї дитини - категорично не приймається іншими батьками. Одні вимагають, щоб дитина поверталася з прогулянки чистою, інші - обурюються, якщо вихователь не дозволяє дитині стрибати і залазити, куди їй хочеться, хтось просить, щоб з дітьми не гуляли, коли на вулиці прохолодно, хтось, навпаки, йде скаржитися до завідуючої, що дітей тримають в групі замість прогулянки. Буває, батьки приходять і просять бути з їхньою дитиною суворішими, інші ж готові писати скарги в управління освіти, якщо дізнаються, що на дитину підвищили голос.
    
   Звичайно, і у вихователів є "свій список" претензій до батьків:

  •      нешанобливо ставляться до персоналу дитячого садка, можуть відчитати на підвищених тонах при дитині;
  •      забувають сплатити квитанції, вчасно внести плату за додаткові заняття;
  •      забувають покласти дітям в шафку змінний одяг;
  •      приводять дітей в садок абсолютно непідготовленими (без елементарних навичок самообслуговування, які не звикли до режиму дня садка);
  •      пізно забирають дітей;
  •      погано виховують дітей (надмірно балують або, навпаки, не приділяють належної уваги дитині; зазвичай до таких дітей дуже складно знайти підхід);
  •      пред'являють необґрунтовані претензії до персоналу, чіпляються до дрібниць.
   Так що ж робити нам, батькам, щоб встановити контакт з вихователем? Адже добре і шанобливе ставлення вихователя до батьків - запорука доброго ставлення до дитини.
Приходячи в дитячий садок, не соромтеся розповісти вихователю якомога більше про свою дитину. Так йому з самого початку буде набагато простіше знайти до малюка підхід. Розкажіть про те, чим дитина захоплюється, які ігри у неї улюблені, відзначте особливості її темпераменту, характеру. Скажіть про те, яким стравам вона віддає перевагу і від яких продуктів категорично відмовляється. Як простіше засинає. Обов'язково скажіть, на що слід звернути особливу увагу. Можливо, у малюка є якісь проблеми зі здоров'ям (алергія, яке-небудь хронічне захворювання).Замість того, щоб висловлювати невдоволення тим, що в 20 градусів тепла не надіті колготи, можна сказати про те, що у дитини проблеми з нирками, і потрібен більш теплий одяг.
   Не соромтеся розповісти про те, що ваша дитина ще не вміє робити (проситися на горщик, їсти самостійно, застібати ґудзики, зав'язувати шнурки). А також про особливості розвитку і характеру, які вас хвилюють: наприклад, дитина дуже агресивна або дуже замкнена і сором’язлива. Краще, щоб вихователь відразу знав, на що саме в процесі роботи з дитиною треба буде звернути більше уваги. Запам'ятайте: чим більше вихователь знає про вашу дитину, тим з більшим розумінням він буде до неї ставитися.
   Краще буде, якщо ви розповісте про методи виховання, прийняті у вашій родині. Змушуєте ви дитину чи демократично підходите до цього питання? Які методи покарання допускаються у вашій родині? Добре, якщо вихователь сам заговорить про це, але ж далеко не кожен вихователь наважиться розпитувати батьків, хоча така інформація найчастіше необхідна для того, щоб краще розуміти дитину.
   Якщо у вашій родині прийняті суворі методи виховання, в тому числі - фізичні покарання, будьте готові до того, що з вашою дитиною виникнуть проблеми. В арсеналі у педагогів немає ременів, а найсуворіша міра педагогічного впливу, допустима в дитячому садку - посадити дитину на стільчик, відсторонивши від ігор та занять, і діти, які звикли до фізичних покарань, можуть просто її не сприймати. Отже, і робота з такою дитиною може стати справжньою перевіркою на міцність для вихователя.
   Будьте привітні і ввічливі з вихователем. На жаль, деякі батьки навіть не вважають за потрібне привітатися або попрощатися з вихователем, приводячи дитину в дитячий садок.
   Не забувайте самі питати про те, як провела дитина час в дитячому садку, що їла, з ким гралася, як засинала під час тихої години. Якщо ви будете говорити про це з вихователем, він обов'язково стане уважніше придивлятися до вашої дитини протягом дня, щоб потім мати можливість більш докладно відповісти на ваші запитання. Також вихователь буде спокійніше ставитися до ваших прохань і зауважень, адже ви в його очах будете сприйматися як турботливі і небайдужі батьки. Набагато важче налагоджувати контакти з тими батьками, які згадують про існування вихователя тільки тоді, коли їх щось не влаштовує.
   Деякі батьки впевнені, що запорука доброго ставлення вихователя до дитини - подарунки. Чи так це насправді? У кожному випадку - по-різному. Буває, вихователь сам дає зрозуміти, що не відмовився б від "допомоги". Якщо ваш вихователь такий - то, швидше за все, вважаючи вас хорошими батьками і боячись втратити вашу "прихильність", він дійсно буде краще наглядати за вашим чадом.
   Але є й такі вихователі, для яких прийняти такий "підкуп" може здатися принизливим. І навряд чи подарунок вплине на ставлення до вашого малюка. Швидше за все, такому вихователю буде приємно, якщо ви допоможете збагатити розвивальне середовище групи, принесете іграшки або матеріали для занять. Звичайно, коробка цукерок на Новий рік чи 8 Березня буде приємна кожному педагогу. На мій погляд, подарунки вихователю варто робити тільки в тому випадку, якщо у вас є щире бажання йому віддячити. Людина завжди розуміє, від душі чи "з обов'язку" зроблений подарунок.
   Проте буває, виникають такі ситуації, коли конфлікту уникнути не вдається. Що робити у випадку, якщо у вас є претензії до роботи педагога? Як поговорити з ним про це, виправити ситуацію, але при цьому не ущемити інтереси дитини, не погіршити ставлення до неї з боку вихователів?
Для початку розберіться з тим, що саме викликає ваше невдоволення, наскільки обґрунтовані ваші претензії. Дуже часто батьки ставлять в провину педагогам те, що я б назвала "робочими моментами". Одягаючись на прогулянку, дитина наділа сандалі не на ту ногу, а вихователь не помітив. Забруднилися футболка під час обіду. Чужі черевики виявилися на ногах вашої дитини. Повірте, це не привід для серйозних конфліктів. Дома ще раз покажіть синові або дочці, як правильно одягати сандалі, нагадуйте, що треба акуратніше їсти за столом. Або просто не одягайте в садок той одяг, який шкода забруднити, принесіть фартух. Син гуляє на вулиці в чужих черевиках? І таке буває. Переодягнули, посміялися, пішли додому.
   До "робочих моментів" ми б віднесли і дрібні пошкодження: подряпини, синці, особливо в літній період, коли діти багато гуляють, грають на вулиці в рухливі ігри. Невже ваша дитина жодного разу при вас не розбивала коліно, не подряпалася? У садку ваш непосида не стане іншим! І якщо ви систематично "наїжджаєте" за садна на вихователів - швидше за все, вони почнуть дитину просто садити поруч з собою на прогулянці, забороняючи бігати і грати з іншими дітлахами. Це стосується і укусів в ясельках і молодшій групі. У цьому віці діти ще погано контролюють свою агресивність, тому бійки і укуси трапляються постійно.
   Якщо вас це дуже турбує, можете попросити, щоб вихователь весь час тримав вашого малюка біля себе, виключаючи спілкування з "поганими" дітками. Але що ж тоді робити з горезвісними "соціалізацією" і "навчанням спілкування", через які багато батьків вважають відвідування дитячого садка необхідністю? До того ж в яслах і укуси, і подряпини - явище постійне: сьогодні вашого малюка вкусили, завтра він когось вкусив. Звичайно, це неприємно, але не означає, що через це треба відстороняти від роботи вихователя. Ви можете самі поговорити з батьками "агресора": швидше за все, їх також хвилює ця проблема.
   Крім подряпин і укусів рідко, але трапляються й серйозніші проблеми - дитина впала, отримала перелом, забій, сильний поріз і т.д. По-перше, на цей випадок у кожної дитини, яка відвідує дитячий садок, повинна бути страховка. По-друге, ці моменти передбачені і в посадовій інструкції вихователя. У кожному випадку слід ретельно розібратися, після такого інциденту завжди проводитися перевірка. Якщо вина вихователя доведена (наприклад, він залишив дітей одних без нагляду), до вихователя будуть застосовані найсуворіші заходи аж до звільнення. Але іноді діти травмуються дійсно випадково, і таке може статися навіть у найуважнішого педагога. Якщо вихователь відразу сповістив про те, що трапилося, батьків, дитині була надана необхідна медична допомога, значить, він виконав свої посадові обов'язки відповідно до інструкції.
   Ви вважаєте, що в дитячому садку мало займаються з дитиною? Кожний дошкільний заклад працює за тією чи іншою освітньою програмою, відповідно до якої складається "сітка" занять на тиждень. Час занять залежить від віку дітей - у яслах зазвичай проводять 2 заняття по 10 хвилин, у старшій тривалість занять складає вже 30 хвилин. Ви можете дізнатися у вихователя або завідувачки про розклад занять. Якщо заняття не проводяться, ви можете сказати про це завідуючій, вона, як і методист, повинна стежити за тим, щоб заняття проводилися. Однак не варто покладати дуже великі надії на садок в питаннях розвитку. Якщо вдома ви не приділяєте час іграм, читанню книг з дитиною, не закріплюєте те, що діти вивчають в садку, вважаючи, що дитині вистачить занять у дитячому садку, не варто розраховувати на високі результати.
   Вас дратує те, що вихователь часто скаржиться на вашу дитину, ви звинувачуєте його в некомпетентності? Вихователі найчастіше скаржаться на занадто активних, агресивних, розгальмованих дітей. Так, цілком імовірно, що дійсно у педагога мало досвіду, він не знає, як знайти підхід до малюка, а може і не хоче знаходити? Допоможіть йому порадою, адже ви як ніхто знаєте свою дитину. Зверніться до психолога, якщо він є в садку, або в центр психологічної підтримки сім'ї за консультацією.
   Але буває й так, що скарги вихователя обґрунтовані. Можливо, вам варто переглянути якісь свої погляди на виховання? Наприклад, багато батьків - особливо тата, заохочують агресивну поведінку сина - нехай, мовляв, росте "справжнім мужиком". Те, що потім пів групи ходить з укусами і синцями, батьків мало хвилює. Можливо, дитині дійсно потрібна індивідуальна робота з психологом, можливо, навіть з більш серйозним фахівцем, потрібна корекція, яку вихователь звичайного дитячого садка не може забезпечити. У такому разі не варто закривати очі на проблему, слід обов'язково вирішувати її.
   У вас є підозри, що педагог використовує засоби морального та фізичного насильства над дитиною (шльопає, ображає, принижує). Чи варто в цьому випадку відразу бігти до вихователя з погрозами "порвати його на частини"? Для початку постарайтеся розібратися в ситуації самі. Спробуйте пограти з дитиною в дитячий садок. Вона - вихователь, іграшка - дитина. Зазвичай діти в таких іграх показують, що відбувається насправді в дитячому садку. Якщо ви будете просто розпитувати дитину, вона може дуже багато чого нафантазувати. І ще - чим молодша дитина, тим більше її відповіді залежать від того, як саме ви задаєте свої питання. Якщо ваші підозри після такої гри стали тільки сильнішими, поговоріть з вихователем. Але м'яко і без "наїзду". Підкресліть, що ваш малюк боїться, коли на нього кричать, що ви противник фізичних покарань. "Так, я знаю, що мій Ваня ще той шибеник, але що робити - не шльопати ж його за це. Іноді доводиться важко, але з ним завжди можна домовитися".
   Якщо ваші підозри підтвердилися, і до дитини дійсно були застосовані заходи морального чи фізичного насильства, перший крок - звернення до завідуючої дитсадка. Дуже часто цього заходу буває достатньо для виправлення ситуації. Чи буде вихователь після цього ставитися гірше до вашої дитини? Напевно, любові до неї це не додасть, а її, судячи з усього, і не було, але зате поводитися з нею він стане набагато коректніше.
   Якщо ви вважаєте, що вихователя треба покарати суворіше або звернення до завідуючої не допомогло - ідіть в управління освіти вашого міста і пишіть там заяву. Після перевірки до вихователя будуть застосовані суворі заходи аж до звільнення. Але де гарантія того, що вихователь, що прийшов на зміну, виявиться кращим?
Ви дізналися, що вихователь побив вашу дитину, у вас є цьому фактичне підтвердження? Терміново пишіть заяву в міліцію, в управління освіти. Такий вихователь повинен бути відсторонений від роботи з дітьми.
   На жаль, в садочках дійсно бувають випадки реального насильства, і хоча відбуваються вони далеко не так часто, як думають багато батьків, і розбиратися з ними слід дуже серйозно.
   Буває й таке, що начебто все нормально, але вихователь вам просто не подобається. "Вона якась байдужа", "нічого ніколи толком не розповідає", "завжди всім незадоволена" - такі скарги можна часто почути від батьків. Звичайно, всі ми люди, і людина може просто викликати у нас антипатію. Що робити в такому випадку? Скаржитися до завідуючої ніби і нема на що, але водити дитину в садок до людини, яка тебе дратує, неприємно. У вас є два варіанти - спробувати поміняти садок або змиритися. Що ж, після садка дитина піде в школу, і де гарантія того, що там всі вчителі будуть вам приємні? Тим більше, у садок діти йдуть не тільки до вихователя. Навіть в яслах (що казати про молодшу, середню і старшу групи) вони йдуть до своїх друзів. Знаю випадок, коли діти категорично відмовлялися переходити в інший садок від не дуже доброго вихователя, якого всі боялися, тому що в цю групу ходили їхні друзі.
   І наостанок. Іноді відгуки про дитячі садки нагадують передачу про інтриги, скандали та розслідування. Мами і тата шпигують за вихователями, підслуховують, що відбувається в групі, шукають будь-яку дрібницю, щоб причепитися до педагога, адже їхня найкраща дитина гідна тільки найкращого вихователя. За подряпину вони, принаймні, на словах, погрожують "порвати" або "зустріти в темному провулку" цю "воспіталку", "чужу тітку", яка ніколи не полюбить дитини. Але ж вихователь у садочку і не повинен любити дітей як рідних. Для цього у дитини є батьки.
   Вихователі виконують свою роботу, роботу дуже складну і, на мій погляд, гідну великої поваги. І якщо батьки налаштовані на негатив, швидше за все (за законом притягання) вони його і отримають. Дитячий садок - це не рай і не пекло для дитини, це такий же етап у її житті, як школа, інститут, і від уміння вибудовувати правильно стосунки з людьми, що працюють з нашими дітьми, залежить багато в чому те, як складатиметься їхнє життя в дитячому садку.  (Олена Плахова)